Сегодня в городе Бахчисарай 23.04.2024

Підлітки з Криму не підтримували російську агресію - Наталя Люткова

Чим ви займалися до окупації Криму?


Я працювала в банку, була керівником дуже великого відділу, яким займався обслуговуванням всіх видів операцій з фізичними особами. Мій кримський активізм полягав в переведенні документації на українську та англійську мову.
Якщо мені приходили російськомовні документи я їх не приймала і повертала на переоформлення. Кримчани швидко звикли до цього, навіть Керч та Севастополь. Ось такий мій внесок був у українізацію Криму.
А коли було євро 2012 патріотичність в кримчан значно виросла.


Багато людей дивуються, що кримчани не люблять Росію та не кликали її. Особисто ви коли усвідомили, що не маєте жодної симпатії до РФ?


Мені чомусь була дуже близька Україна, її мова. Я взагалі не вважала РФ за щось своє. Таке було з дитинства навіть коли тато приїжджав з відрядження з Москви всі обговорювали це місто. А мені до російської столиці було байдуже. Напевно тому, що в бабусі я найшла фотоальбом Київ і це місто мене в себе закохало.


А ваші батьки з Криму?


Мама з Херсонщини, а тато росіянин. Родину батька в 50-х роках завезли в Бахчисарай, щоб підняти Крим. Тоді радянська влада теж не могла дати ради на півострові. В міста та села зганяли лікарів та вчителів. Родину батька оселили в закинуті кримськотатарські саклі, тому він з понаїхавших. Вони там вчителювали. Можливо моя активна діяльність з захисту прав кримськотатарського народу є спокутою тих гріхів.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День спротиву окупації Криму: Зеленський видав указ

Чому ви вирішили залишити Крим?


Тоді, у лютому я майже миттєво відчула, що Росія піде війною на нас і рішення тікати звідти було моментальне. Я розуміла, що росіяни почнуть ламати мізки моїм дітям, міняти їх особистість. І я цього не могла допустити.
Другою причиною було розуміння війни. Коли батько подзвонив і привітав із введенням російського війська в Україну я їм сказала, що стою по іншу сторону барикад і патрони подаватиму ЗСУ. Мені хотілося допомагати своїй армії, своїй країні. Це було дуже потужне бажання допомогти Україні вистояти в цій війні. А останньою. причиною був страх за себе та близьких.
Росія переслідувала людей через погляди. Почалися доноси й мене б схопили ФСБ, чи якось дошкуляли моїм рідним. Тому і людей, які там залишитися я вважаю сміливцями, бо я б не змогла ходити постійно оглядаючись, чи думати з ким я говорю, чи боятися кожної машини.


Коли ви виїхали з Криму?


Влітку 2014-го ми з родиною залишили Крим. Чекали коли діти закінчать школу, збирали речі та шукали житло. Щойно знайшли прийнятний для себе варіант - відразу виїхали звідти.

Що ви відчували коли виїжджали?

Мені було страшно за родину, це по-перше. Я пам'ятаю ці блокпости з ФСБшниками та козачками, до яких відчувала огиду. Я пам'ятаю як Зубков допомагав окупувати Крим надавши свій транспорт росіянам. Я бачила як відбувається ця зрада. Це було дуже сумно.
Спокійно стало коли виїхали на територію Херсонщини та побачили наші прапори. Ми відчули свободне повітря, спокійне небо і найголовніше безпеку. Тоді я зрозуміла, що боятися більше не треба, що все буде добре.


Ви хочете додому?


Я дуже хочу додому. Я слідкую за новинами, коли бачу що щось гальмує деокупацію виникає відчуття безпорадності. Просто від люті зносить дах. Мені не вистачає моря, гір, неба, тих запахів.
В мене ніби коріння вирвали, а прорости хочеться, а нема де, бо рідна земля там, в Криму.
Навіть моя менша дочка каже, що хоче до Криму, а на момент виїзду їй не було й двох рочків.
Це важко. Ми не на заробітки чи навчання поїхали. Ми поїхали без можливості повернутися додому. Без єдиної моливості. Це різні речі.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці в Криму саботують російські рішення

Перше місце, куди ви поїдете після деокупації?


До Бахчисараю, в Ханський палац та у ЧуфутКале, а потім до моря.


Ви розпочали проєкт "Окупація очима підлітків". На що він націлений?


Ми хочемо дослідити ще одну сторону окупації. Показати світу, як російська агресія поламала життя, нанесла психологічні травми дітям. Це важливо, оскільки ми звикли сприймати травми жителів Донбасу, бо там триває війна і діти бачили реальну смерть, трупи та кров.
Але в Криму теж відбулася жорстока окупація, хоч і всі кажуть про її безкровність, але це не так.
Окупація півострова завдала немало болю людям. Особливої травми зазнали підлітки, бо на той момент були в складному психологічному стані через гормональні зміни, пошук кордонів інтенсивне навчання. Я не знаходила дослідів про це, а це зможе показати як все відбувалося.
Цей проєкт важливий й тому, що жертви російської агресії зможуть виговоритися і це полегшить їх біль. Насправді я була шокована тим, що на волонтерських засадах до нас доєдналося багато журналістів та психологів.



Чи багато людей захотіли взяти участь?


В перший день нам написали більше 50-ти людей з Криму та навіть Донбасу. Ба більше написали й ті, хто нині живе на окупованому півострові. Все це показує підтримку України.


Які історії вразили?


Дев'ятирічна дівчинка розповіла про те, як після окупації вчителі змінили риторику. Ця дівчинка росла в російськомовній родині, але навчалася в україномовній школі. Вона розповіла про те, як їй було страшно через поведінку дорослих, через знищення світу, до якого вона звикла.
В перші дні окупації діти казали, що відчули те, що в них відірвали щось і дуже боляче. Це треба додавати до позовів проти Росії.
Через ці кейси маємо доводити, що повернення Криму вилікує ці травми, бо сатисфакція та покарання цього злочинця важливе.


Це буде фільм, чи книга, чи збірка спогадів?


Ми плануємо випустити книгу та документальний фільм про цей проєкт. Зараз знімаємо героїв, розшифровуємо тексти, монтуємо відео. Я трошки трохи відкриваю завісу таємниці у Фейсбуці, а презентувати цю працю хочемо влітку.


У цей день 26 лютого 2014 року 12 тис. кримчан, вийшли на мітинг під стіни Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Хотіли завадити окупації Криму Росією.
Учасниками акції були представники Меджлісу кримськотатарського народу, активісти "Євромайдан Крим", члени ГО "Армія спасіння", представники Конгресу українських націоналістів, ультрас ФК "Таврія".
У цей же день колаборанти зігнали під стіни проросійський мітинг. Учасниками були переважно молодики спортивної статури.
Ситуація була доволі напруженою, але в бійку ніхто не ліз, допоки сепаратисти не підвезли тітушок з організації "Русское единство", які були озброєні ломами та битами.
Після цього почалася масова бійка. У результаті померло двоє росіян.

По материалам: https://gazeta.ua/articles/krym/_pidlitki-z-krimu-ne-pidtrimuvali-rosijsku-agresiyu-natalya-lyutkova/1017192

Смотрите также